Коли постає питання про історію того чи іншого населеного пункту більшість просто знизує плечима.

Відповідь часом проста: "А кому це відомо?"

Та богиня історії Кліо не забуває нічого.

І це не значить, що щось втрачено, чи щось вигадано.

Інформація є. Та де вона – ось те, що дійсно потребує вивчення.

Коли постає питання про історію того чи іншого населеного пункту більшість просто знизує плечима.

Відповідь часом проста: "А кому це відомо?"

Та богиня історії Кліо не забуває нічого.

І це не значить, що щось втрачено, чи щось вигадано.

Інформація є. Та де вона – ось те, що дійсно потребує вивчення.

Але мова піде не про великого гетьмана Івана Виговсього і не про славу і повагу, яку він нажив за свій внесок в розвиток України…

Мова піде про, можливо, його нащадка, може однофамільця. Мова іде про такого собі пересічного В"ячеслава Виговського і його роль в історії с. Туровець Житомирського району.

Погода надворі огортає несподіваним холодом. Чекаєш ще тепла, але згасає надія, що воно продержиться хоч трохи.

​

Коли переді мною постала дилема описати 50 цілей свого життя, 50 мрій і прагнень, згадав слова відомого українського письменника Михайла Стельмаха: " А чи багато потрібно людині щоб відчувати себе щасливою? Дайте їй добрий, як сонце, хліб на стіл, та милу працю в руки, та любов у груди – і вона не знесиленою тінню, а напівбогом піде по землі…"

Людині дана пам"ять. А вже історія розсудить - згадувати це чи ні.

Про те, що деградація суспільства йде семимильними кроками можна писати дуже багато.

в цілому показник айкю у українців -106-фактично на другому місці в світі. 

Один з моїх знайомих якось сказав:"…совість у мене чиста. Я нею просто не користуюсь"…