Коли ти відкриваєш завісу
Для думок, це безкрайнєє поле,
Ти нагадуєш чимось гульвісу,
Що п’яніє від слова «воля».
Ти вдихаєш у повні груди
Цей п’янкий аромат безмежжя.
І начхати, що скажуть люди
І чи хтось за тобою стежить.
Завирують думки, заклекочуть.
Тісно їм в комірчині мозку.
Сонця, злагоди, миру хочуть.
І стікають краплинами воску.
І лягають словами як листом
У підніжжя моєї дороги.
І наповнюють дні своїм змістом,
Мчать водою за дальні пороги…
