Ярмола Олег Олексійович - з Вами і назавжди!

Коли ти відкриваєш завісу

Для думок, це безкрайнєє поле,

Ти нагадуєш чимось гульвісу,

Що п’яніє від слова «воля».

Ти вдихаєш у повні груди

Цей п’янкий аромат безмежжя.

І начхати, що скажуть люди

І чи хтось за тобою стежить.

Завирують думки, заклекочуть.

Тісно їм в комірчині мозку.

Сонця, злагоди, миру хочуть.

І стікають краплинами воску.

І лягають словами як листом

У підніжжя моєї дороги.

І наповнюють дні своїм змістом,

Мчать водою за дальні пороги…