Ніби відтинається частинами.
Ніби заховалася вдалі.
Доля… Осипає нас перлинами.
Та курличуть сумно журавлі.
В муках ми родились й помираємо.
З болем зустрічаєм новий день.
А так прагнем , щоб щодня стрічало
Сьогодення переливами пісень.
А так хочеться, щоб крила і злетіти.
А так хочеться подалі від землі.
Щось красиве щоб щодня творити.
Щоб співали в серці солов’ї.
Щоб кохати, бути щоб коханим.
Щоб потрібним бути врешті решт.
Щоб привітним бути, щоб жаданим.
Щоб добра в душі було без меж.
...
Читати далі »
