Ярмола Олег Олексійович - з Вами і назавжди!

Ніби відтинається частинами.

Ніби заховалася вдалі.

Доля… Осипає нас перлинами.

Та курличуть сумно журавлі.

В муках ми родились й помираємо.

З болем зустрічаєм новий день.

А так прагнем , щоб щодня стрічало

Сьогодення переливами пісень.

А так хочеться, щоб крила і злетіти.

А так хочеться подалі від землі.

Щось красиве щоб щодня творити.

Щоб співали в серці солов’ї.

Щоб кохати, бути щоб коханим.

Щоб потрібним бути врешті решт.

Щоб привітним бути, щоб жаданим.

Щоб добра в душі було без меж.

Хочеться вдихати аромати

Цвіту ніжного весняної пори.

Хочеться додому знов, до хати.

В світ, котрий ти сам собі створив.

Хочеться… Так хочеться багато –

Щирих друзів, розуміння і поваги.

Щоб прийшло і вже не щезло свято.

І у віршах творчої наснаги.