Ярмола Олег Олексійович - з Вами і назавжди!

За вікном пролітає сніжок.

Якось пасмурно, тоскно, тривожно.

Але в строфи вкладаю стіжок

І закріплюю слово в них кожне.

Вириваю частину душі,

Розкриваю й вивішую поряд…

Щоб читали мої Ви вірші.

Щоб залишили в них Ви свій погляд.

Що пишу і про що розповім.

Що я хочу сьогодні сказати.

Що жорстокий й похмурий цей світ

Хоче нас у лещатах держати.

Що щодня обсідають проблеми.

І нема відпочинку й спокою…

Та змінити так хочу тему…

Знов побути наодинці з тобою…

Знов згадати щасливі миті,

Радість днів, спокій, щирість і віру,

Все, що є найпрекраснішим в світі…

І достатку, здоров'я і миру.

І, згадавши, все це записати.

Всі емоції вкласти у строфи.

І давати, давати, давати…

                                             А собі – шлях своєї Голгофи...