Ярмола Олег Олексійович - з Вами і назавжди!

Ти вечір ждеш як раю на землі…

Коли спадає  прохолода  ночі.

Коли десь ліс ховається в імлі,

І спокій налягає нам на очі.

А ще недавно. Так, годин зо три…

Пекло і парило, і пригинало долу.

Пісок як камінь. Грудку розітри,

Й між пальців вислизне собі на волю.

Та ти вклоняєшся все нижче до землі,

Її  лелієш, милу і жадану.

Бо родить матір і зерно, і картоплі…

І їй, як Богу, кажемо: "Осанна…"

Благословенна будь земля моя,

Земля і мрій моїх і мого сьогодення.

З лелечим клекотом і криком журавля.

Земля моєї сили і натхнення…