09:51 Світлій памяті великого Кобзаря. | |
***
Сьогодні народився, завтра вмер…
І ніби вже нема між тим різниці.
Але ця доля ярко так іскриться –
Він завжди перший, завжди Піонер…
Його вірші про сумну людську долю
Із нами є завжди донині,
І "Гайдамаки", "Катерина",
І заклики здобути волю…
Як писав, що уставайте,
Кайдани порвіте.
Ці слова із того світу
Щиро ви прийміте.
Ви погляньте на цю волю,
Що ми маєм з вами,
Наші біди, нашу долю –
Стали злидарями.
Подивіться – сонце сходить
На мою Вкраїну…
Що принесли нові орди?
Долю дочці? Сину?
Як підгребли нувориші
У свої кармани
Наші статки, наше збіжжя…
І того не стане.
Запечуться наші рани
Кровію по тілу
І новітні гайдамаки
Виступлять десь сміло.
Бо панів як того гною
Розвелось повсюди.
Все гребуть, їм завжди мало,
Лиш страждають люди.
Але правда як те сонце
Ще зійде над нами
І умиються ще кров'ю
Підпанки з панами.
Зрозуміють, що є люди
Й козаки між ними,
Й що шевченкове те слово
По Вкраїні лине.
Що в сім'ї великій новій
Ще настане щастя,
І вернеться до нас правда,
Скаже тихо: "Здрасьтє…"
І розкриються зіниці
І полуда спаде,
І десь дінуться пронири –
Бреше хто і краде.
І прославим Україну
З краю і до краю…
І про це я денно й нощно
Думаю й гадаю.
| |
|
Всього коментарів: 0 | |
Статистика |
---|
Онлайн всього: 3 Гостей: 3 Користувачів: 0 |
Форма входу |
---|
Пошук |
---|
Календар |
---|
Друзі сайту |
---|