08:45 Як зростає із часом душа... | |
Як зростає із часом журба, Цвіркуном у душі застрекоче… Бо навколо… не люди – юрба… І лихі та зажерливі очі.
Хоч чекають прощення собі, Щось шепочуть у небо до Бога. Їхні ж душі в кромішній пітьмі, До якої по скелі дорога.
Їх підступна тріпоче душа, Завалити камінням готова. З під зчорнілого з часом плаща Не почуєш ти божого слова.
Заросло бур’яном, що цвіло. Затягнуло дощем, що сіяло. Як болото – моє це село… І надії, і віри не стало.
Хай співає всю ніч соловей, Заховавшись в гілках черемшини… Як же мало людей між людей. Як багато підлоти й скотини… | |
|
Всього коментарів: 0 | |
Статистика |
---|
Онлайн всього: 2 Гостей: 2 Користувачів: 0 |
Форма входу |
---|
Пошук |
---|
Календар | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
Друзі сайту |
---|