Ярмола Олег Олексійович - з Вами і назавжди!

І ніч пройшла, прийшов нарешті день.

Настало світле Боже  воскресіння.

Із яблунь цвіту, в пелюстках вишень,

Серед краси шукаю я отвіту…

Чому зневіри більше у житті?

Чому лиш праведним – вінок щоб із тернини?

Чому так важко вимовить: "Прости…"

Відкрити серце в пошуках людини.

Чому, в що вірим, падає до ніг,

Вмить відцвіта і опадає цвітом?

Чому у серці віру не зберіг?

Чому під сумнів ставлю, що прожито?..