Як день пройшов? – спитаєте мене.
- Та ніби незвичайного нічого.
- Ізранку звичне звернення до Бога.
- А далі, що прийде, те і мине.
Прийде та мить, зустрінемо, і далі
Топтать стежки, шукати майбуття.
Таке воно – звичайне це життя.
Нам не вручають ордени, медалі.
Живем як всі – робота, дім, сім’я.
Злиденні заробітки та докори.
Ламає вітер нас і осокори.
І згодом забувається ім’я.
Хто нас згадає і кому потрібні.
Чи так живемо і чого ждемо.
В своїх думках у небо злетимо.
А на столі немає часом хліба.
...
Читати далі »
