Перш ніж розпочати свою розповідь, довго думав… З чого розпочати?

З того звідки пішов мій рід і де він розповсюджений?

З того, хто є представниками мого роду?

Місію мого роду в цьому світі?

Що? Що я маю покласти в основу своєї розповіді?

А втім, все по порядку.

Кожен, хто прагне відтворити історію свого роду, намагається зібрати по крупинках будь – які відомості про свій рід…

Я – Ярмола Олег Олексійович.

Я представник величного роду Ярмоли.

Завжди думав, що Ярмол не так і багато. Але пізніше зацікавився не тільки історією роду, але й ареалом розповсюдження.

Ареал розповсюдження роду значний, достатньо великий… Хоча я б виділив все таки декілька регіонів, де рід, вважаю, розповсюджений найбільше…

Це територія Хмельниччини, Житомирщини, Київщини та Чернігівщини…

Хоча в своїх пошуках знаходив і інші території і регіони, села, озера і т.п.

В своєму вірші "Ярмоли" Алла Соколова пише про село:

Калиточки за садом,

цементные тропинки

и пахнут листопадом

дома в такой глубинке,

овчарки, ночь и звезды

на час полночный – сотни,

Ярмолы мне по росту,

Здесь ведьмы, бабы-сводни,

Ухоженные козы,

корова, куры, кот,

а в палисаде розы,

какой-то редкий сорт,

и запах черепицы,

сарайчиков и клунь

до утра будет сниться,

давай, на свечку дунь!

А бабка ворожея

в минуту разберёт

кому – дитя на шею
и кто кого возьмет,

ей и на воск не надо

как следует смотреть

ей сотый уж десяток

бабулька - сердцевед,

лишь скрипнула пружинка,

которой  тоже – сто,

-          земля моя, "родзинка”,

сто с нами будет, что?

Цікавим для розгляду є книга колективу Прилуцької РЦБС.

 Колектив Прилуцької районної централізованої бібліотечної системи, як відомо з книги, не ставив за мету зібрати фактографічний матеріал на документальній основі. Відомості, розміщені в цій книзі, зібрані з вуст жителів сіл, з того, що пам’ятають  старші покоління.

Книга «Мій рідний край, моя земля Прилуцька» розповідає про історію назв сіл, вулиць, кутків Прилуччини,  про прізвища та цікаві прізвиська місцевих жителів.

У книзі згадуються видатні земляки, історичні події, легенди, перекази, а також представлені фотографії.

 В цій книзі я знайшов такі строки:

"Село Високе населяють люди української національності. Ще з часів заснування селяни займалися рибальством, мисливством. Давні традиції збереглися і донині.

Найпоширеніші прізвища:  Ласунець, Шепель, Сич, Ведмідь, Лень. Цікаве походження сільських вуличних прізвиськ Кравців та Степанків. Предками перших (Кравців) були добрі кравці; родину Ведмедя А.С. кличуть Степанками, бо дід та його батько були наречені ім'ям Степан.

Маленький хутірець, що налічував 10 - 12 самотніх дворів поступово розростався. Сучасна територія Високого становить 3 км². І кожний куток, кожна його вулиця красна своєю назвою. Про походження таких кутків, як Голіївка, Ярмолівка мало хто знає. Та існує припущення, що на Ярмолівщині жили Ярмоли. Голіївка свідчить сама про себе: голий, бідний, нужденний. Мабуть, на цьому кутку проживали лише такі верстви населення…"

Згадки про Ярмолу є в творах В. Купріна "Олеся", Георгія Мира "Кам'яний бог", Юлі Беломлінської " Бедная девушка, или Яблоко, курица, Пушкин" та інших.

Згадки про Ярмол є в історичних джерелах різних регіонів України:

Так в описах про Брацлавщину знайшов:

"…[c.] ПульпівціCCLVI (що на р(і)ч(ці) Ровку, коло Гнівані)

належали Брацлавському землянину Ярмолі…"

В історичному документі - "Грамота великаю князя Свидригайла, утверждающая границы имЂнія земянина Брацлавскаго, Карпа Ивановича Микулинскаго. 1431 года, мая 31 дня." знаходжу відомості про межування Карпа Микулинського з землями пана Ярмоли.

Тобто, це з 15 ст. Ярмоли проживали на території Брацлавщини і як видно були людьми не бідними.

Ярмоли в більшості своїй були видно людьми вільними, і, коли відчували притиски, воювали за свою землю з зброєю в руках, ставали козаками…

З сайту Білоцерківської районної державної адміністрації:

"Територія навколо старовинного села Пилипчі (згадується з 1622 р.) насичена пам’ятками різних епох. Ще в 1969—1970 рр. Інститут археології АН УРСР досліджував поселення черняхівської культури (ІІ-VI ст. н.е.), давньоруське поселення (ХІІ-ХІІІ ст.), а також поселення епохи бронзи (ІІ тис. до н.е.). Всі ці пам’ятки знаходяться обабіч ріки Рось вище села. А коли їхати з Білої Церкви до Пилипчі, повертаючи з Володарської дороги, зліва від дороги на 3 км до села можна побачити величезні кургани. Деякі з них розорюються, а інші вкриті дикоростучими деревами та кущами. Кургани не досліджені, проте за відомостями кінця ХІХ ст, поблизу Пилипчі, розкопувалися в курганах поховання бронзової епохи.

Друга частина села лежить по лівій стороні Росі, що називається Городищами. На правому боці річки Росі нижче Пилипчі в 4 км розташоване село Глибочка. Назвали село Пилипча на честь двох козаків Пилипів.

«…За часів Богдана Хмельницького і після його смерті чимало козаків оселилось над Россю. Пилип Білецький обрав собі місця для забудови хати саме там, де річка зустрічає камінні пороги, розливається на два рукави й утворює острів «Лісок». А Пилип Ярмола родом був із Донських козаків, він собі збудував добротну хату в прибережнім лісі."

Передивляючись в Вікіпедії про село Шевченкове Решетилівського району Полтавської області прочитав:"Хутори Ковалі, Кошкалди, Ярмоли, Токови, Кирики, Зборці, Мокієнки, Ївженки, Джерипи, Григоренки, Сухенки тяглися на південь від Куликівки довжиною до 5 км і називалися Задовжанкою. Селяни як Куликівських, так і Задовжанських хуторів були козаками."

Розглядаючи " Персональный состав старшинского корпуса коренных казачьих полков " знайшов:

"Звенигородскую сотню возглавил Гринець Гавриленко, здесь же были его родственники Ясько и Юхно, значительным влиянием пользовались семьи Погорелый [699, 300] (Михаил) и Кальницкий [699, 300] (Ярмола. Старшина в 1637 г. Федор Бабиченко был с Стеблева, его родственники Мандык, Никита, Процик, Степан Бабиченко зарегистрированы казаками сотни Корчовського (1649)."

Як бачимо , що поширення набуло не тільки прізвище Ярмола, але і аналогічне ім’я.

 Про це описується в книзі Л.В.Литвинчук "Спостереження над антропонімією Житомирщини першої половини XVII ст..", статті Степана Наливайко "Індоарійські таємниці України "  та в інших творах.

В дисертації Баженової С.Е. "Проблемы истории и культуры Украины в историко-краеведческих и художественных произведениях „украинской школы” в польской литературе 1820 – 1890-х годов" читаємо:

"Впервые среди отечественных исследований в диссертации обосновывается и доказывается факт принадлежности польского писателя-классика Ю.И. Крашевского к «украинской школы». За 20 лет жизни и творческого труда на Волыни прозаик совершенстве познал, глубоко полюбил и породнился с этим краем, стал одним из основателей краеведческого движения и регионального исторического и этнологического изучения Правобережной Украины, известным общественным, культурным и образовательным деятелем. Именно на Волыни он создал цикл художественных «Крестьянских повестей», в состав их вошли повести «Хата за селом», «Остап Бондарчук», «Повесть о Савку», «Ульяна», «Ярина», «Ярмола» и другие, которые стали достоянием «украинской школы» и мировой литературы в целом. Эти социальные произведения Ю. Крашевского, опубликованные накануне реформы 1861 года в Российской империи, по своей сути не только правдивее и историчнише фиксировали и обличали нравы крайне загнившие феодально-крепостнической системы в Украине, предсказывали ее гибели, но и сами стали важным историческим источником для выяснения учеными, краеведами, читателями настоящего действительного состояния украинского села в середине XIX в."

Але не згадки в творах про прізвище Ярмола, не назви місць чи сіл, озер цікавили мене. Мене цікавили більше люди, мене цікавило походження прізвища.

Те, що я знайшов для себе, можливо здасться дивним для інших. Але хіба мало дивного в нашому житті.

В одній з статей в інтернеті знайшов: " Фамилия Ярмола является малоизвестной на территории России и стран ближнего зарубежья. В сохранившихся важных ретроспективных дневниках люди с этой фамилией относились к высшему обществу из славянского муромского духовенства в XVIII-XIX веках, имевших существенную власть и почести. Первые упоминания фамилии можно найти в указателе жителей Древней Руси в эпоху правления Иоана Грозного. У царя имелся особенный список знатных и приятнозвучащих фамилий, которые даровались придворным только в случае похвалы или поощрения. Вследствие чего указанная фамилия донесла личное неповторимое значение и является исключительной. начальное значение и является редкой… "

Але от цікаво, про яке муромське духовенство йдеться, про російський Муром, чи чернігівський…

В Росії набуло популярності ім’я Єрмолай.

Так, в Вікіпедії пишеться, що це ім’я  " Происходит от др.-греч. Ἑρμόλαος «Гермес (вестник) народа», из Ἑρμῆς «Гермес» + λαός «народ, люди, толпа»".

В інших джерелах пишеться: " Растет Ермолай спокойным ребенком, в семье он чаще всего второй или третий ребенок. Старшие дети его обожают, поэтому балуют. Однако это не портит его характера. Он вырастает самостоятельным молодым человеком, рано начинает ценить хорошее отношение родных, друзей. Не терпит одиночества.
В школе - общественник, организатор всех мероприятий. Сверстники его уважают, а его авторитет у них неоспорим. Ермолай - незаносчивый парень, очень добрый, отзывчивый. Готов помочь каждому, чем многие злоупотребляют. Такой же он и дома: радушен и общителен, охотно помогает матери, возится с отцом в гараже, помогает ему на земельном участке. Без него не обходятся родители. А старшие дети стараются спихнуть на него все обязанности, раз для него это не составляет большого труда.
"Декабрьский" Ермолай не так уступчив и сговорчив, как другие, не позволяет сесть себе на голову, умеет постоять за себя и других. Вспыльчив, его легко разозлить, но он быстро все забывает, когда остынет.
"Январский" и "февральский" Ермолай спокойны, невозмутимы, выдержанны. Не склонен бурно проявлять свои чувства, никогда не узнать, что у него на душе. Общителен и весел, доброжелателен, но не болтлив: все, что относится к личной жизни, хранит в тайне.
"Осенний" - обладает сильной волей, честолюбив, стремится быть во всем первым. Если ему не удается достичь вершин на службе, то в семье он бесспорный лидер и там отводит душу. Однако он не диктатор, внимателен к жене, любит детей, вместе с тем требует беспрекословного подчинения себе в принципиальных вопросах, любит, чтобы с ним советовались даже по пустякам.
"Весенний" - слишком ранимый, долго помнит обиды, не умеет прощать. Делает завидную карьеру, ему все удается легко и быстро. Обладает хорошей памятью, аналитическим складом ума. Прекрасно разбирается в искусстве, одним словом, всесторонне развитая личность.
"Летний" чрезмерно добр. Если ему попадется супруга с сильным характером, то сможет вить из него веревки. Ермолай сопротивляться не будет. В доме всем заправляет жена, Ермолаю это даже удобно. Он весь в работе, в любимом деле. Делает карьеру, воплощая в реальность свои замыслы. У такого Ермолая плохо развита интуиция, и его решения всегда основаны на точном расчете и проверенных фактах. Он умен, скромен, отзывчив и участлив: всех любит, всем готов помочь. Незлопамятен, имеет много завистников и недоброжелателей, но мстить не умеет. Порядочен в отношениях; если сам поднимается по служебной лестнице, старается подтянуть и близких коллег, единомышленников, которые не меньше его заслуживают повышения и поощрения.
Очень семейственный мужчина, любит проводить свободное время в кругу семьи."

В інших джерелах: "http://www.ufolog.ru/names/order/Ярмола

Происхождение фамилии Ярмола

Основой фамилии Ярмола послужило церковное имя Ермолай. Крестильное мужское имя Ермолай в переводе с греческого означает «вестник народа». В основу фамилии легла производная форма имени — Ярмола.

Чередование гласных е/я объясняется влиянием «якающих» говоров.

Покровителем этого имени считается святой мученик Ермолай, который за проповедь веры Христовой после мучений был обезглавлен в IV в. н.э. Православная церковь отмечает память этого святого 8 августа (26 июля). По народным приметам, если на Ермолая муравьи увеличивают муравейники, жди холодной зимы. Светлая и теплая погода в этот день предвещает холодную зиму, если же идет дождь — зима будет снежная и теплая.

Скорее всего, основатель рода Ярмола был выходцем из рабочей или крестьянской среды. Дело в том, что фамилии, образованные от полной формы имени, имела в основном социальная верхушка, знать, или семьи, пользовавшиеся в данной местности большим авторитетом, представителей которых соседи уважительно звали полным именем, в отличие от других сословий, звавшихся, как правило, уменьшительными, производными, обиходными именами. , со временем получил фамилию Ярмола."

Думаю, що доля правди в тому, що складова прізвища (імені) Ярмола пов’язана з посланцем богів Гермесом є.

Гермес (Ermhz) · вестник богов, покровитель путников, проводник душ умерших. Гермес - сын Зевса и плеяды Майи, одной из дочерей Атланта, рожденный ею в Аркадии в пещере Киллены. Олимпийское божество, хотя и догреческого, возможно, малоазийского происхождения.

На фетишистскую древность Гермеса указывает его имя, понимаемое как производное от греч. - "груда камней" или "каменный столб", которыми отмечались в древности места погребений. Гермы были путевыми знаками, фетишами - охранителями дорог, границ, ворот (отсюда Гермес "привратный" - "Пропилей"). Повреждение герм, которые обычно ставились на перекрестках и скрещениях дорог, было страшным святотатством. Он также бог входа и выхода и всех тех, кто покидает дом, - путников (считалось, что их сопровождает Гермес, и на бортах повозок обычно изображали его силуэт).

Фетишистские рудименты бога обнаруживается в таких непременных атрибутах Гермеса, как "амбросийные" (букв. "бессмертные") золотые крылатые сандалии и золотой жезл - средоточие магической силы. В руках с этим жезлом, усыпляющим и пробуждающим людей, Гермес выполняет одну из своих древнейших функций проводника душ умерших в аид, "психопомпа" или помощника на пути в царство мертвых. Гермес одинаково вхож в оба мира - жизни и смерти, он посредник между богами и людьми, при этом к его образу добавляется еще одна функция - он посвящен в тайны подземного мира, которые не доступны людям и другим олимпийским божествам.

Однако за ним остается и его основная функция: Гермес - бог-гонец, вестник войны и мира, но также разносчик информации, без которой немыслима торговля."

Я не беру за основу тільки складові прізвища. Я беру за основу те, що розповсюдження це прізвище набуло в місцях, де проживали скіфи – сколоти, пелазги, дорійці ще з давніх часів.

В своїй статті "ВЕЛИКИЙ СКІФ СПАРТАК: УКРАЇНСЬКА ТА СЕРЕДЗЕМНОМОРСЬКА ЕЛЛАДА" Валерій Бебик пише: " Філолог С. Губерначук довів, що культ лелеки розвинувся у нас ще Трипільської доби, а нині «...в деяких районах Полтавщини лелеку називають лелега, тобто так, як називали себе пелазги» [15].

Окрім того, варто взяти до уваги свідчення єгипетських та єврейських джерел (у т.ч. Біблії), що до об'єднання так званих «морських народів» входили: ахейці, лелеги, іонійці, еольці, дорійці, греки, міносці з о. Крит та грецькі мікенці.

Грецький історик Геродот стверджуав, що греки - ахейці або іонійці «спочатку були пеласгійського походження» і що «до свого об'єднання з пеласгами елліни були нечисленними". "

Тобто, я лише поверхнево провів невелике дослідження того, що хвилювало мене давно, походження свого прізвища і бачу, що для завершення цього дослідження потрібно ще багато часу та усвідомлення ролі свого Роду в історії України…