-          Галина Іванівна! Скажіть чому ви роздаєте шоколадні цукерки з подарунків своєму сину?

-          Що, я не заробила дати своєму сину кращого цукерка?

-          Але ж ми маємо порівну розкласти цукерки по пакунках?

-          Я головний зоотехнік і маю право на кращий подарунок.

-          А чому мають отримати гірші подарунки діти того ж таки водія Борисова?

-          Та хто він такий? Алкаш! Ще й подарунки йому давай, - і, впихнувши чергову шоколадну цукерку собі до рота, та, давши декілька шоколадних цукерок з загального ящика сину Сергію, пробурмотіла вона.

-          Нехай часом він і вип"є зайвого. Але в чому винні його діти? Вони також хочуть з"їсти не тільки карамельку, але і шоколадну цукерку.

-          Сволочі! Де ви взялися? Чого ви командуєте тут? Ви ще будете вказувати мені що робити? Не буде цього.

Пройшло два десятиріччя, але цей діалог ніби був вчора…