Увага, увага!

Такими словами розпочинається оголошення, вивішене в центрі с. Ту ровець.

На святкування 80-річчя місцевої школи запрошуються її випускники. Святкування відбудеться 23 жовтня 2009 року.

Але самим цікавим в оголошенні є вказівка спонсорам, звертатись до…

І до кого б Ви думали?

До директора школи?

Ні, не вгадали.

До голови батьківського комітету школи?

Знову не вгадали.

Не старайтеся.

Найріднішою людиною для школи є Туровецький сільський голова.

Спитаєте чому?

Відповім. Там де пахне грошима сільський голова завжди перша.

І особливо символічною є дата, до якої в оголошенні рекомендується здати гроші. Це 20 жовтня. Ви спитаєте чим символічний цей день. Це день народження сільського голови.

А чому б і ні.

Чому б не сумістити приємне і корисне. І гроші зібрать, і розпочати святкування власного дня народження, яке плавно перейде в святкування річниці школи.

І все це грандіозне святкування закінчиться великою попойкою, на яку будуть запрошені лише вибрані особи, і обригуванням представниками компанії "синьо – зелених" пам'ятних місць хоч і невеликого та славетного села Туровець.

Хоча в с. Туровець вже і привикли до такого, як в принципі і до того, що все потім звалять з хворої голови на здорову. Скажуть, що це зробив той і той, якого і близько не було біля місця події.

Як кажуть: "Хто винуватий?

-Невістка.

- Та її ж дома не було.

-Зате труси на заборі висіли."

Так і в нашому випадку…

Не про добробут сімей з дітьми піклується сільський голова, а про задоволення власних потреб. Не про те, щоб діти ситі, здорові, добре одягнені і слухняні приходили в світлу, чисту, теплу, добре оснащену школу, де створені всі необхідні умови для навчання, де дають достатній рівень знань.

Ні, в цьому випадку сільський голова говорить, що школа фінансується з іншого бюджету, допомогти їм немає змоги.

Щоб допомогти сім'ям з дітьми, що вона може зробити з бюджету сільської ради… Про це немає мови. Ви що з дуба впали?

Хто ж віддасть гроші, які можна отримати собі як надбавку за невтомну працю. Від однієї думки, що потрібно щось комусь дати в сільського голови підвищується тиск.

Краще голі, босі і залежні від неї, ніж ситі, здорові і незалежні…

І хто винуватий в цьому стані речей?

Звісно, самі люди.

Тому, що брехня породжує брехню, зло породжує зло…

І подивишся, вже не Туровець, а якесь Болото, що засмоктує в себе, не дає змоги дихнути.

І, не дай, Боже, ти ще щось посмієш сказати проти. Ти ворог народу, ворог громади, німої, безсловесної, якою заправляють хвацькі ділки, які на всьому заробляють гроші…

Піймали на крадіжці одного з підприємців. Щоб не викликали міліцію, пообіцяв дати на кімнату депутатів вагонку.

І ось вже везуть вагонку.

В сільську раду? Та Ви що? Маленькі?

Ні. До сільського голови. Потрібно ж обшити вагонкою веранду та літню кухню.

Дорогу розбили машини по селі.

І ось везуть асфальт в Туровець.

Що поремонтували дорогу?

Ні, подвір'я сільського голови.

А що для села? Нічого.

Є бур'ян на городі? Куди? На сільрадівське поле до тракторного стану.

Чому туди?

Тому, що зі всіх сторін Туровець засипаний сміттям, а там немає. От і показує голова приклад чистоти і порядку…

Слава голові. Хай живе її Слава, який їй в усьому допомагає. Хай живуть сині та зелені, що допиваються до чортиків.

Хай живе Туровець, бо тут стільки овець, що вовкам тут є що робити.

Хай живуть лохи, бо тільки з ними у влади будуть ті, хто краде…

Тому то і маємо, що маємо…