Ярмола Олег Олексійович - з Вами і назавжди!

Каталог статей

Головна » Статті » Мои статьи
Наші долі.
"Дивись, ще видно надворі,"- сказав один мій знайомий, коли поверталися вчора додому. Надворі вже були сутінки, але було і відчуття, що світло з кожним днем все більше і більше наповнює наше життя, що сонце починає зігрівати промерзлі від зимового холоду душі…
Відчуття світла доповнювали сніги, білі – білі… Вони ніби випромінювали накопичене за день світло, радуючи наші серця. Та і надворі не було так зимно як в останні дні. Вітер був м'який, ніби теплий. Під ногами сніг не хрускотів, а м’яко прогинався.
Замаячіло вдалині щось велике, чорне. Здалеку його видно на тлі снігу. Підходжу ближче… Зрозуміло. Скинуте зі стовпа лелече гніздо.
Які все таки у нас на Житомирщині бездушні тупі люди. Немає розумних поміркованих політиків. До влади дориваються люди, які й не прагнуть зрозуміти людей, ради яких їм влада дається…
 На Полтавщині гнізда не руйнують. Їх обережно знімають, щоб потім, встановивши на стовпах платформи, повернути на них житло божої птиці. У нас – ні…
Хіба мало зруйнованих людських життів, зруйнованих доль, що ще потрібно ламати пташині долі.
 Для мене це незрозуміло… Нам горя хватає з лишком і без того. Руйнуються сім"ї, відходять в невідомість молоді люди. В понеділок помер мій кум Василь. Йому було лише 55 років. Ще жити б і жити, радувати дітей та внуків.
Але безжальна Доля розсудила по своєму. Наша Доля, як наше керівництво, шкодить там, де не потрібно.
Чому у п’ятьох дітей з с. Буймир доля забрала матір? Віра, так звали покійну, була твердинею, оплотом своєї сім"ї, дбала про дітей та чоловіка, і як могла несла почесне звання матері… але Доля не залишила ні їй, ні дітям вибору.
 І ось вже промерзла земля падає на віко труни, і просять люди, щоб земля була їй пухом. Руйнуються долі, руйнуються сім"ї, руйнуються лелечі гнізда.
 Що ми робимо не так. Наші дії, наші помисли не залишають Долі вибору, що вона так поводиться з нами? Що це – Божа милість чи покарання? Важко зрозуміти, а можливо ми і не здатні зрозуміти…
Так дай же, Боже, нам розуміння, щирих помислів, здоров'я, віри, наснаги і удачі в цьому незрозумілому світі, постав нас на шлях істини…
 І нехай буде так…
29.01.2010р.
Категорія: Мои статьи | Додав: hermez (01.02.2010)
Переглядів: 401 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Вітаю Вас Гість