Встаю я вдосвіта, коли ще сонце спить,

Лягаю пізно. День увесь в роботі,

Але завжди знайти стараюсь мить

щоб, не залишивши на потім,

Розраду дати серцю і душі,

Розрада ця в простій селянській вірі,

що буде хліб, і пісня, і вірші,

А не обіцянки державного пронири.

Все своє життя намагався зрозуміти когось, допомогти…

І що маю… Розуміння того, що добрі діла не завжди приносять добро. Допоможи ледарю харчами, грішми і вже не відженеш його з свого дому.

І буде розповідати, що в нього немає що їсти, а ти, скнара, не хочеш йому допомогти.

 Він і не згадає, що ти з удосвіта і до пізнього вечора працюєш, заробляючи на хліб насущний, а він в цей час або спить, або гуляє, чи п’є. І що він нічого тобі не дав, нічим не допоміг, але вимагає.

І чомусь подумалось… А чим наша держава відрізняється від цього сільського ледаря і гуляки. Та звісно нічим.

Чому? Розповім.

За останні роки, відколи став приватним підприємцем, став більше розуміти те, як виживають люди в нашій державі. Чому виживають? А тому, що держава нічим приватним підприємцям, особливо дрібним, не допомагає. Маєш голову на плечах, створи собі робоче місце, навчись працювати щоб твоя робота давала тобі віддачу і моральне задоволення від зробленого. А це не просто.

І не думай, що після цього тобі стане легше працювати. Ні. Тобі створять стільки звітності та довідок, стільки вимог та дозволів, що через декілька місяців цього щастя ти задумаєшся… А навіщо я це роблю? А може треба було йти десь в депутати? Чому я за ці дві – три тисячі гривень в місяць мушу вкалувать, коли депутату тільки за добу проживання в готелі «Київ» виділяється дві з половиною тисячі гривень? Чому?

«Але ж Ви приватний підприємець. Що Вам жалітись? – сказала одна з працівників податкової. А один з керівників податкової взагалі висловився: «Що вони (підприємці) тут ходять. Гоніть вже їх звідси…»

От і стоїть питання: чи буде коли порядок в нашій державі, чи научаться чинуші поважати простий народ, тих хто фактично їх годує і кормить. Вони лише вміють що дерти три шкури, підвищуючи податки та додаючи нові. А чому б і ні.

І дійсно, чому підприємець в Києві повинен платити більше податків чим підприємець в забитому селі. Всім по максимуму.

А хто проти?...