Кожна доросла людина в певний період часу замислюється над тим питанням: Що потрібно змінити в цьому житті, щоб відчувати себе щасливим? Чи задовольняє те, що робиться навколо неї її уяву про це життя?

У кожного це питання виникає по різному. Так, сьогодні розмовляючи в автобусі з однією знайомою, запитав у неї за її чоловіка, якого нещодавно вигнали з роботи за постійні п'янки. Відповіла, що ситуація не змінилась. П'є другу неділю, прискіпується до найменшого. Розповідає, що заявила про те, що як вип'є сама цих п'ятдесят грам, то в хаті чоловікові зразу стане тісно…

Надоїло підтаюватись під когось, надоїло слухати чиєсь п'яне базікання.

Хочеться хоч колись відчути себе людиною, яку поважають, і не вчать з п'яну як потрібно жити в себе ж дома.

Переглядаючи останні новини звертаєш увагу на те, що перед виборами знову й знову деякими партіями починає проводитись кампанія про те, щоб зробити в Україні російську мову другою державною.

Я розумію, що таким горе – політикам начхати на думку українців, які люблять і поважають свою мову, на думку поляків або інших народностей, які з діда – прадіда проживають поряд з нами.

Є держава Україна, є державна мова – українська. І варто поважати державу в якій живеш. З своїми порядками за чужий стіл не сідають. І не варто диктувати в чужій хаті свої закони, нав'язувати свою волю.

 Чому в Росії, де в структурі населення значну долю мають українці, і яка кичиться своїми досягненнями в культурі не цінують українську мову, не зробили її другою державною…

І, згадуючи знайому, що розповідала про чоловіка, думаєш, що так одного разу, коли доведуть "кляті москалі" наш терпеливий миролюбивий народ може сколихнути ось ця неприязнь до нашої культури, до нашої мови, до нашого способу життя і попруть вони цих москаликів туди де "процветает единый и могучий русский язык", і де, думаю, не дуже з великим захопленням будуть зустрічати своїх блюдолизів…

25.09.2009р.