Ярмола Олег Олексійович - з Вами і назавжди!

Кумові Миколі.

Не завжди буває так як нам хочеться,

Не завжди ведеться так як потрібно…

Чи то кимось на нас наврочено,

Чи ми щось не розуміємо як діти…

Полий у руки воду, потече,

Крізь пальці мовчки виллється додолу…

Так і життя, то холодить, а то пече…

І нам пройти оцю життєву школу.

Але літа ідуть – не зупинить.

І не встигаємо за плином часу.

Життя не йде, воно безумно мчить

Із кожним роком додаючи газу.

Ось і тобі уже всі п'ятдесят.

Але що встиг у світі ти побачить?

Ростив дітей, плекав своїх малят…

І на державу нашу ти батрачив.

Що заробив? Сідин широкий ряд…

А депутати заробляють гроші…

Але хоч добре - з безліччю порад

Твої знайомі, милі і хороші…

А хочеться достатку для дітей…

Собі… Ну як завжди – що скапне з носа.

Як хочеться десь в степ, щоб без людей,

Де жайворон і коливається колосся.

Що ждати далі – радості, удач?

Що буде з нами? Те, в що щиро вірим.

Тобі, Миколо, розв’язання всіх задач,

У серце спокою, у душу – миру.

Хай будуть у житті одні гаразди,

Здоров’я, щастя, від дітей утіха…

Життя цього щоб всі складались пазли,

І щоб сім’ю твою минало лихо.

Тобі усмішок, віри і кохання,

Щоб не хворів в житті ніколи…

Тобі свої найкращі побажання

Сказати хочу… Я твій кум Ярмола.