Ярмола Олег Олексійович - з Вами і назавжди!

Василь Малиновський

Мовчання... Це, безмовний крик
Який рве серце, нерви, душу..
Я, прогинатися не звик...
Ні, не боюсь .. Мовчу, бо мушу...

А голос, має силу там...
Лиш там, де є... ВЕЛИКІ ГРОШІ.
Я свою совість, не продам...
Тому мовчу... Тому, не прошу.

Нам закривають рота... Ті,
Що на брехні прийшли до влади.
Один, не змінить,щось в житті....
Мовчки кричу... Не дам сам ради...

@ Василь Малиновський. 28.10.2015.

Так, що один? Не воїн в битві цій?

Один не може армії здолати?

Пройти вогонь, чи вітер – буревій?

Була б лиш віра – зможе і злітати.

Коли душа десь рветься в небеса,

Спада ізвідти соколом на землю…

Буває й слово косить як коса,

Коли воно, як мовиться, у тему…

Непереможні ми допоки вірим в це.

Ми сильні духом, це – те нездоланне…

Тоді не страшно кинути в лице

Свої слова… можливо і останні.