Ярмола Олег Олексійович - з Вами і назавжди!

***

Коли сидиш і думаєш багато,

І згадуєш народжені вірші –

То ніби знов приходить свято

Своєї спраглої душі.

Рядок з рядком поєднані знов в строфи,

І водить по листу знов олівець

Дорогу до забутої Голгофи,

Яку нам дав Всевишній наш Отець.

І кожному він дав достатньо, в міру…

Лиш те, що дано не умієм взять,

Втрачаєм по дорозі часто віру

Й не хочемо, що втрачене шукать.

Не хочемо вернутись до святого

Блаженством щирої душі.

Лиш каяття полегшує дорогу

Відверте, щире  у новім вірші.

08.04.2005р.