Ярмола Олег Олексійович - з Вами і назавжди!

Я знову пишу про минуле,

І знову пишу про те,

Що ми вже давно забули

Як папороть влітку цвіте,

Як лист шелестить під вітром,

Як сонце у жменях роси

Розквітне багряним цвітом

Весняної диво – краси,

Огорнеться тихо туманом,

Поволі на небо зійде…

А ти на роботу десь зрання…

В житті ж бо як повезе…

Не знаєш де завтра будеш,

Дороги які пройдеш,

Чи щастя старе загубиш

Та нове десь віднайдеш,

Чи доля тобі усміхнеться

Як сонце в ранковій росі…

А може до того вже йдеться,

До того тягнемось всі.

Ми хочемо щастя навіки,

Блаженства своєї душі.

Життя ж нас несе в свої ріки

Як слово у новім вірші…

Чекаємо друзів привітних

І слово, що цілить серця…

А Доля шепне для отвіту

Натхнення вустами Творця.

Хай буде. Ми радо всміхнемось.

А може цього ми й ждемо.

І Долі життєвий ребус

Всі разом уже пройдемо…

І входить до нас дивним цвітом

І віра, й любов, і весна…

Надворі ж пече наче літом…

Весною душа воскреса…