Ярмола Олег Олексійович - з Вами і назавжди!

Я не часто, повірте, пишу…

Кожен день – лиш суцільна робота.

Та думки у собі колишу,

Наче м’ячик, що випаде з лота.

Кожен день нависає німим,

Тихим докором мому сумлінню,

Що не може в нас буть поклоніння

Цим обов’язкам дивним своїм…

Так. Робота нам кошти дає.

Так. За це ми маємо жити.

Та у цьому знов гасне своє –

Щастя мріяти й вміння любити.

І у цьому горнилі буття

Нас захлестує знову і знову.

І так хочеться ніжного слова

Щоб вернутись назад, до життя.