Ярмола Олег Олексійович - з Вами і назавжди!

***

Ізнову тішить нас дорога,

Ізнов вертає до життя,

Веде збивать чужі пороги

Й назад немає вороття.

Хатини – пустки край дороги,

Заховані у бур'янах,

Уже не топчуть туди ноги

Односельчани. Лише страх

Витає мовчки в сокорині,

Спада краплинами дощу.

Не пригорнеться тут дівчина

І не шепне: "Я все прощу.."

Козак тут вуса не поправить,

Не закричить вночі маля –

Тому, що край кохання й слави

Повільно, тихо вимира.

Бо об'єднались нувориші

У партії, а не в коші,

Для злодіїв створили криші,

Хто ж проти них, щоб придушить,

Щоб дать розгулу не чесноті,

Не вірі, ніжності, любові,

А щоб закрить комусь там рота,

Щоб захлинувсь в своїй же крові.

Закони щоб писать під себе,

Щоб керувать і гребти гроші…

А Ви просіть лиш віри в неба –

Мої Ви милі і хороші…