Ярмола Олег Олексійович - з Вами і назавжди!

А за вікном зникають перехрестя

Моїх доріг, моїх минулих днів…

І ношу цю і далі мушу нести –

Повчання мудрі з розмаїття слів.

Прийшла пора і коси сивиною

Покрило, ніби снігом повесні.

Душа не спить, вона не зна спокою,

Вона чита вірші, співа пісні.

Вона шукає мудрості у всьому,

І накопичує її як сніжний ком,

Щоб потім десь поставить кому,

І говорити й далі за столом,

Вітати, побажання дарувати,

Знаходити чарівні низки слів,

І в мріях в небо, в височінь злітати,

І йти назустріч крізь обійми снів.

І день пройде, і день зійде росою.

І на світанку вже нового дня…

Я знов зійду по склу його сльозою,

У силу сонця, знов пелюсткою вогня…