Ярмола Олег Олексійович - з Вами і назавжди!

***

Обірвало вітром проводи,

Ніби обірвало чиюсь долю…

Косами небесної води

Затягнуло ліс, пішло по полю…

Перейшло в городи, на житло,

Й тут пробігся вітер – забіяка,

Закрутило, понесло,

Обірвало провід, там гілляку,

По шибкам дощем задріботіло,

Ніби в пошуках останньої мети,

Розірвало небо, загриміло,

Піднебесні трощачи мости.

Ніби тут почався судний день,

Ніби за гріхи нас Бог карає,

З завиванням вітрових пісень

Долі як дерева він ламає.

Те, що будувалось з року в рік

Вмить постало тліном перед нами,

Припинивши часу біг і лік,

Не розквітне повесні садами…

Лиш думки снують туди –сюди,

Серце калатає безупинно…

Вітер обриває проводи,

Час змиває чітко по хвилинах…

31.07.2009р.